Історія хвороби
Мене звати Смілянець Маргарита, мені 30 років і я маю 5 чарівних діточок. Ще декілька років тому зі здоров'ям все було добре, але у 2018 році стався пневматорекс, мене прооперували. Але після цього почалися ускладнення , і в липні 2019 року мене виписали з лікарні, так як поставили діагноз - бронхоектатична хвороба обох легень. А вона, нажаль, не лікується.
І єдиний шанс жити далі -пересадка легень.
22.02.2020р.
Навіть не знаю, з чого почати пост. За ці два тижні мене просто "збили з ніг "мої нові діагнози...Госпіталізували в інститут імені Яновського в м. Києві для проходження обстеження, яке необхідне для пересадки легень.
У мене виявили вроджену хворобу -кістозну гіпоплазію обох легень. Цілих 28 років (дякувати Богу )ця хвороба не давала про себе знати. Я навіть не знала, що вона в мене є.Хвороба невиліковна. Мій єдиний шанс -пересадка легень. Їхала до Києва з бойовим настроєм, здала всі необхідні аналізи, аж тут знову "прибило ".В легенях виявили грибок. Доки він там, трансплантація неможлива...Лікування дасть свій результат, якщо приймати всі необхідні препарати.Я не маю майна, яке могла б продати, не маю рідних, які змогли б мені допомогти!
Зате я маю п'ять прекрасних діток, які чекають на мене вдома .
Мені дуже хочеться бачити, як вони зростають. Та для цього мені не впоратись без сторонньої допомоги! Все, що маю я -це силу волі і величезне бажання жити, мені лише 30 років.
Тому звертаюся до всіх, хто читає ці рядки -допоможіть побороти цю недугу! Ліки дуже дороговартісні, без них мені не зроблять трансплантацію легень! !!Я буду вдячна за кожну гривню. Можливо, хтось може допомогти самими ліками. Вориконазол -200 мл (потрібно 10 флаконів ) та Вориконазол -таблетки. Ці ліки дуже дорогі, та я не втрачаю надію на одужання!
Маргарита Смілянець
Новини
До хвороби я проживала з чоловіком та дітьми. Але коли я лежала в реанімації після операції, чоловік привів додому іншу жінку, а мене "кинув".Мої речі вивезли до старого будинку, де колись проживали мої бабуся і дідусь. Після 3 місяців я наполягла на виписці, так як мені давали зрозуміти, що треба забирати дітей.Лікарі казали, що мені необхідно мінімум рік реабілітації. Забравши дітей, я пробула з ними лише місяць. Мене забрала швидка з легеневою кровотечею.Фізичні навантаження мені були заборонені, але у мене не було вибору. Дітей знову відправили до колишнього чоловіка, де вони і проживають до цього часу. В лікарні я пролежала до 24 липня 2019 року. Пройшла повний курс лікування проти туберкульозу. Але наслідки -бронхоектатична хвороба обох легень. Інвалід 2 групи.
Щодня приймаю (5 разів на добу )по 1 г транексанової кислоти (віданол)та декілька разів на тиждень ставлю крапельниці амінокапронової кислоти та дицинон (або етамзілат ).В травні цього року познайомилась з чоловіком, зараз мій співмешканеці. Він знає моє становище, і (можна сказати )доглядає за мною. Так як я не можу нічого робити. Мама померла, коли мені було 18, тата взагалі не знаю, маю тільки рідну сестру (19 років ) та двоюрідну тітку. Допомоги чекати не має від кого, а вся пенсія іде на ліки, тож почала вишивати картину бісером. Завтра маю закінчити, спробую продати. 16.10.19р.
04.03.2020р. Можемо з полегшенням видихнути.
Тепер можу писати, бо Маргарита зараз в безпеці.
Почну з початку.
26 лютого я перевезла Маргариту в Хоспіс, перед цим переказала всі кошти, які були на картці Приват Банку в сумі 13000 грн на карту Маргарити, щоб заплатити 10 000 грн за прожиття та на закупівлю ліків.
Скріни внизу. Все було добре. Хоспіс гарний, чистий, затишний. Зручний двоповерховий будинок, але...
В неділю, 1 березня Маргаритці стало зле. Відкрилася сильна кровотеча. На платній швидкій її доставили в 12 лікарню міста Київ, де їй зупинили кровотечу та стабілізували стан.
Сьогодні Маргаритку перевели знову назад в інститут Яновського, де вона буде тепер постійно.
Бо не дивлячись на сподівання лікарів та й нашу надію, поза Лікарнею Маргарита знаходиться не може.
Можливо це нові препарати, які призначили при грибковій терапії спровокували загострення та погіршення самочуття, лікарі підозрюють саме це, але залишати без медичного кваліфікованого догляду, Маргариту наразі не можна.
Я не буду описувати наскільки складно все було. Спочатку радість від того, що потрапила наша дівчинка в затишок, а потім такий розпач та страх, що сковує, за її життя.
Бо ті часи, поки Маргаритці зупиняли кровотечу, я вдома сиділа та молила Бога про допомогу.
Я просила його зберегти життя цій маленькій, стійкій, мужній дівчинці-жіночці.
З хоспісу нам пообіцяли повернути тільки 4000 тисячі, я просила їх зжалитися, звернути увагу на наш стан та ситуацію. Але відповідь була такою : " Ми й так пішли вам на зустріч, ми могли по умовах договору, не повертати кошти взагалі" ...
Отакі новини в нас. Починаємо лікування в інституті. Крапельниці дорогі, пігулки теж.
Одна крапельниця коштує 2500 грн, їх потрібно, мінімум 20
Додатково потрібні пігулки - Вориконазол, вартість яких 3000 грн коробка. Їх потрібно пити 2 місяці мінімум. Всього за них потрібно заплатити 24 000 грн
Додатково та на постійній основі Маргарита приймає кровозупинні, це ще приблизно п'ять тисяч на місяць.
04.03.2020р. на рахунку Приват Банку 1809 грн - пише голова УкрФонду Лінія Життя Наталія Віноградова
06.03.2020р. Прошу допомоги. -пише Маргарита
Мене звати Маргарита, мені 30 років , я мама п'ятьох діток. Та на жаль, хвороба, яка заволоділа моїм тілом не дає змоги знаходитись поряд з ними. Мені поставили діагноз - кістозна гіпоплазія обох легень. Єдиний шанс жити - це трансплантація легень.
Мене госпіталізували в інститут імені Яновського, для проходження обстеження, де було виявлено ще одну недугу - грибок. А поки він живе в моєму організмі, трансплантація протипоказана.
Тому мені терміново потрібно пройти курс лікування дуже дорогим препаратом - Вориконазол (20 крапельниць та пігулки на протязі 2 місяців).
Крім цього, я щодня приймаю кровоспинні засоби.
Для мене це життєво необхідно...
Я звертаюся до всіх, хто читає ці рядки - допоможіть мені подолати цю хворобу... Будь ласка...
Самостійно, без Вашої підтримки я не впораюсь.
У мене немає рідних, хто б міг допомогти фінансово, а моєї пенсії по інвалідності не вистачає навіть на кровоспинні препарати.
Я дуже прошу всіх небайдужих - підтримайте мене, подаруйте мені шанс бути разом зі своїми дітками та й взагалі шанс на життя. Будь ласка, будьте милосердні...
|
|
 |
В зв'язку з тим, що Маргаритці встановили діагноз, якиий не могли встановити 30 років: кістозну гіпоплазію обох легень. Це вроджена хвороба, яка не лікується і прямим показником для трансплантації, ми ведемо збір на лікування, яке проходить зараз Маргарита в інституті Яновського.
